Під час дискусії «Як бізнес виграє від інклюзії?» на SUP DAY FORUM KYIV Марія Абдулліна, керівниця категорій OLX Робота та Послуги, презентувала результати масштабного дослідження малого бізнесу на тему безбар’єрності та інклюзивності. Проведене діджитал-опитування охопило 1584 респонденти — власників і представників малого та середнього бізнесу з різних регіонів України.
Результати дослідження OLX
Дослідження показало, що наразі лише чверть компаній активно впроваджують інклюзивні та безбар’єрні практики, ще стільки ж — у процесі планування, тоді як понад половина респондентів поки що не розпочали таких змін. Водночас ці цифри не означають повну байдужість: навіть серед тих, хто не працює над інклюзивністю, значна частина — 44% визнає важливість такого кроку для розвитку бізнесу. Проте є й чимало скепсису — 39% поки не бачать у цьому потреби, а 17% вагаються з відповіддю, що свідчить про загальну невизначеність і потребу в додатковій інформації та практичних прикладах.
«Не на часі» — один із найпоширеніших аргументів серед підприємців, які зосереджені на виживанні в умовах війни та економічної нестабільності. Проте дослідження OLX показує: проблема не лише у ресурсах, а й у браку інформації, прикладів і довіри до ініціатив.
Основні інсайти дослідження
Безбар’єрність частіше впроваджують бізнеси, які працюють понад 5–10 років. Початківці не завжди бачать потребу або масштаб для таких ініціатив. Водночас 85% опитаних не знають про державну програму компенсації витрат на облаштування безбар’єрного робочого місця. Крім цього важливим є:
- Просвітницька робота з колегами — перший крок до інклюзивності, — зазначають респонденти;
- Найчастіші соціальні програми підтримки для працівників — оплачувані відпустки й програми професійного росту;
- Респонденти розуміють, що безбар’єрність підвищує соціальний капітал і покращує репутацію компанії.
Якими бувають бар’єри для підприємців
- Інклюзивність — це для великих бізнесів;
- Нестабільність економічного й політичного контекстів;
- Нерозуміння окупності інвестицій у безбар’єрність;
- Складний процес переоблаштування простору;
- Недовіра до державних ініціатив і перенесення відповідальності на бізнес;
- Брак знань і ресурсів для впровадження безбар’єрності.
Від слів до дій: що можна зробити вже завтра
Під час обговорення Марія Абдулліна звернула увагу на практичний аспект інклюзивності, наголосивши: щоб почати впроваджувати безбар’єрні підходи, не обов’язково мати великі ресурси чи складні стратегії. Часто ключовим бар’єром є не відсутність коштів, а нестача інформації та розуміння, з чого почати.
Інклюзивність може починатися з простих кроків — внутрішніх обговорень у команді, перегляду клієнтського сервісу крізь призму зручності для різних груп людей, або ж підвищення обізнаності про державні програми підтримки. Бізнесу варто не чекати ідеального моменту чи повної готовності — діяти можна вже завтра, поступово трансформуючи своє середовище у більш відкрите та людяне.
«Це була дуже сенсова дискусія», — підсумувала Марія Абдулліна. І з цим важко не погодитися: інклюзія — це не тренд, а стратегія, яка вже сьогодні формує нові орієнтири українського бізнесу.
Безбар’єрність — це не додаткова опція, а частина сталого розвитку. Досвід показує: інклюзивні практики — це не лише про відповідальність, а й про можливість зміцнити команду, розширити клієнтську аудиторію та підвищити репутаційний капітал. Український бізнес уже має для цього перші інструменти, а отже — час переходити від ідей до щоденних дій.