12 серпня 2026 року в Європейському Союзі розпочалося застосування нового Регламенту ЄС № 2025/40 від 19.12.2024 р. про упаковку та відходи упаковки – Packaging and Packaging Waste Regulation (надалі – PPWR). Для бізнесу ця дата стала початком поступового переходу до принципово іншої моделі регулювання упаковки.
Ці зміни особливо важливі для експортерів до країн ЄС.
ЄС відходить від підходу, за якого основна увага приділялася поводженню з упаковкою після її використання. Нові правила охоплюють значно ширший цикл: проєктування упаковки, вибір матеріалів, її виробництво, розміщення на ринку, повторне використання, перероблення, маркування та документальне підтвердження відповідності.
Для українського бізнесу це питання має безпосереднє практичне значення. PPWR поширюється не лише на компанії, розташовані в ЄС. Якщо упакована продукція потрапляє на ринок ЄС, вимоги Регламенту можуть стосуватися й українського виробника або експортера. Причому коло потенційно охоплених суб’єктів значно ширше за виробників упаковки. Це можуть бути виробники товарів, власники брендів і private labels, імпортери, дистриб’ютори, ритейлери, підприємства електронної комерції, логістичні та фулфілмент-компанії.
Тому PPWR варто розглядати не як окрему вимогу до коробки, пакета чи пляшки, а як нову систему правил, яка змінює розподіл відповідальності між учасниками ланцюга постачання.
Чому ЄС вирішив змінити правила
Попередньою основою європейського регулювання упаковки була Директива 94/62/EC про упаковку та відходи упаковки, прийнята ще у 1994 році. За понад 30 років змінилися моделі виробництва і споживання, стрімко зросли електронна комерція, транскордонна торгівля та використання одноразової упаковки.
Масштаб проблеми добре ілюструє статистика Євростат. У 2022 році в ЄС було утворено 83,4 млн тонн пакувальних відходів, або в середньому 186,5 кг на одну особу. За десять років, з 2012 до 2022 року, кількість упаковки на одного мешканця зросла на 31,7 кг. Окремо зростає проблема пластикової упаковки – у 2022 році на одного мешканця ЄС припадало в середньому 36,1 кг пластикових пакувальних відходів.
За оцінками Європейської Комісії, без додаткових заходів загальний обсяг пакувальних відходів у ЄС міг зрости до 2030 року ще на 19%, а пластикових – на 46%. Саме тому реформа має на меті не лише збільшити перероблення відходів, а й скоротити їх утворення, стимулювати повторне використання упаковки та зменшити використання первинної сировини.
Є і друга причина реформи – відмінності між національними правилами держав-членів. Директива встановлювала загальні рамки, однак значна частина практичних механізмів реалізовувалася через національне законодавство. Для компаній, які продавали товари в декількох країнах ЄС, це створювало додаткові регуляторні витрати.
PPWR покликаний створити більш уніфіковану нормативну основу для внутрішнього ринку ЄС. Саме тому законодавець перейшов від директиви до регламенту, який застосовується безпосередньо.
Директива залишилася в минулому. Що означає перехід до PPWR
Регламент ЄС № 2025/40 був прийнятий 19 грудня 2024 року, опублікований в Офіційному журналі ЄС 22 січня 2025 року та набув чинності 11 лютого 2025 року. Загальне застосування його положень розпочалося 12 серпня 2026 року.
12 серпня 2026 року – не дата набрання чинності Регламентом, а дата початку його загального застосування.
PPWR замінює Директиву 94/62/EC, хоча окремі положення старого регулювання продовжують діяти протягом перехідного періоду. Додаток XIII Регламенту ЄС № 2025/40 містить навіть постатейну таблицю кореляції Директиви і нового Регламенту.
Для бізнесу це означає появу єдиної нормативної рамки ЄС, яка безпосередньо встановлює вимоги до упаковки. Водночас це не означає скасування національних систем розширеної відповідальності виробника (EPR). PPWR та EPR регулюють пов’язані, але різні аспекти:
- PPWR – визначає, якою має бути упаковка і за яких умов вона може розміщуватися на ринку,
- EPR стосується відповідальності за управління відходами упаковки та його фінансування.
Кого стосується нове законодавство ЄС
Сфера застосування PPWR є однією з його ключових особливостей. Регламент поширюється на всю упаковку, що розміщується на ринку ЄС, незалежно від матеріалу, з якого вона виготовлена, того, чи є вона порожньою або наповненою, країни виробництва та виду продукції, яку вона містить (стаття 2 Регламенту). Це означає, що однакові базові правила застосовуються як до упаковки, виробленої в ЄС, так і до упаковки, імпортованої з третіх країн.
Отже, український виробник, який експортує товар до ЄС, не може виходити з того, що PPWR стосується лише його європейського імпортера.
Регламент потенційно охоплює виробників упаковки, виробників товарів, експортерів із третіх країн, імпортерів, власників брендів, private labels, дистриб’юторів, підприємства електронної комерції, а також виробників і постачальників пакувальних матеріалів.
При цьому конкретний обсяг обов’язків залежатиме від ролі, яку компанія виконує щодо певного виду упаковки.
Європейська Комісія також підтвердила, що Регламент застосовується однаково до європейських та неєвропейських компаній, які розміщують упаковану продукцію на ринку ЄС.
Один бізнес – кілька ролей
Саме тут починається одна з найбільш практично важливих частин PPWR.
Компанія може одночасно виступати у декількох ролях. Наприклад, бути виробником (Manufacturer) упаковки для цілей PPWR, Producer для цілей EPR і водночас самостійно наповнювати або перепаковувати упаковку.
Ці поняття не є тотожними.
Manufacturer відповідає передусім за відповідність самої упаковки вимогам PPWR – її конструкцію, матеріали, технічні характеристики та процедури оцінки відповідності.
Producer у системі EPR пов’язаний із відповідальністю за управління відходами упаковки та його фінансування.
Особливо важливим це є для власної брендованої упаковки. Компанія може не виробляти коробки, пакети чи інші пакувальні матеріали фізично, але якщо упаковка розробляється або виготовляється під її власним ім’ям чи торговельною маркою, вона за визначених умов може вважатися Manufacturer. Так, відповідно до підпункту «а» пункту 13 частини 1 статті 3 Регламенту ЄС № 2025/40 та роз’яснень, наведених у розділі 2 Керівного документа Європейської Комісії C/2026/3084, суб’єкт господарювання може вважатися виробником упаковки (Manufacturer), навіть якщо він не здійснює її фізичне виробництво. Зокрема, якщо упаковка розроблена або виготовлена під його власним ім’ям чи торговельною маркою, саме такий суб’єкт визнається її Manufacturer.
Отже, передача фізичного виробництва упаковки сторонньому постачальнику сама по собі не означає автоматичної передачі всіх юридичних обов’язків.
Для бізнесу це означає необхідність уважно переглянути договори з виробниками упаковки. Постачальник повинен мати можливість надати технічні специфікації, інформацію про склад матеріалів, результати випробувань та інші документи, необхідні для підтвердження відповідності.
Виробники (Manufacturers) повинні розміщувати на ринку лише ту упаковку, яка відповідає вимогам, встановленим у статтях 5-12 Регламенту або відповідно до них. Зобов’язання у системі розширеної відповідальності виробника (Producer) регулюється статтею 45 Регламенту (Розширена відповідальність виробника (Extended producer responsibility – EPR)).
Примітка (розмежування Manufacturer та Producer):
- Виробник (Manufacturer) – відповідає за відповідність упаковки вимогам PPWR, зокрема за її проєктування, технічні характеристики та відповідність встановленим вимогам (пп. 13 ч. 1 ст. 3, ст. 15, ст. 38–39 Регламенту).
- Виробник за EPR (Producer) – відповідає за фінансування утилізації відходів (пп. 15 ч.1 ст. 3, ст. 44–45 Регламенту).
PPWR починається не з відходів, а з дизайну упаковки
Одним із центральних принципів PPWR є перенесення акценту на етап проєктування.
З 2030 року упаковка повинна відповідати вимогам Design for Recycling – тобто бути спроєктованою так, щоб після перетворення на відходи її можна було ефективно зібрати, відсортувати та переробити.
Це означає, що компаніям доведеться оцінювати не лише матеріал упаковки, а й усю її конструкцію. Комбінації матеріалів, покриття, клеї, етикетки та інші компоненти можуть впливати на можливість подальшого перероблення.
Практично це може означати перехід до більш однорідних матеріалів, спрощення конструкцій та відмову від компонентів, які ускладнюють сортування або перероблення. Такий підхід уже сьогодні варто враховувати під час розроблення нових видів упаковки.
Не менш важливою є мінімізація упаковки. З 2030 року її вага та об’єм повинні бути знижені до функціонального мінімуму, а конструкції, які штучно збільшують об’єм, мають бути виключені.
Таким чином, питання «скільки упаковки потрібно для товару» поступово перетворюється на юридично значиме питання, а не лише на питання ефективності логістики.
Менше порожнього простору
Окрема вимога нового Регламенту стосується транспортного, згрупованого та e-commerce паковання.
З 1 січня 2030 року оператори, які наповнюють таке паковання, повинні забезпечити, щоб частка порожнього простору не перевищувала 50% щодо об’єму упакованого продукту.
Для підприємств електронної комерції та компаній, які здійснюють fulfillment або пакування товарів, це може означати необхідність перегляду стандартних розмірів коробок, способів розміщення товарів та використання наповнювачів.
Важливо, що ця вимога стосується не лише виробника коробки. Вона може стосуватися саме суб’єкта, який здійснює її наповнення.
Хімічні речовини та безпечність матеріалів
PPWR встановлює також вимоги до речовин у пакованні.
З 12 серпня 2026 року діє обмеження, відповідно до якого сумарна концентрація свинцю, кадмію, ртуті та шестивалентного хрому в пакованні або його компонентах не повинна перевищувати 100 мг/кг.
Для упаковки, що контактує з харчовими продуктами, з цієї ж дати застосовуються спеціальні обмеження щодо PFAS (пер- та поліфторалкільних речовин).
Для українських виробників це означає необхідність мати від постачальників паковання більш детальної інформації про склад матеріалів. Зокрема, мати технічні специфікації та підтвердження відповідності встановленим обмеженням.
У перспективі це може змінити і договірні відносини в ланцюгу постачання. Виробнику товару вже недостатньо просто придбати упаковку потрібного розміру, він повинен мати можливість підтвердити її характеристики.
Вторинний пластик та повторне використання
PPWR передбачає поступове збільшення використання вторинної сировини в пластиковій упаковці. З 2030 року для різних категорій пластикової упаковки встановлюються мінімальні показники вмісту вторинного пластику, а з 2040 року вони підвищуються.
Паралельно ЄС стимулює перехід до багаторазового використання упаковки. Для окремих категорій транспортної упаковки з 2030 року встановлюються цільові показники повторного використання, які надалі мають підвищуватися.
Для бізнесу це означає, що упаковка дедалі більше розглядається не як одноразовий витратний матеріал, а як елемент циркулярної економіки.
У деяких секторах це вимагатиме не просто зміни матеріалу, а перебудови логістики: повернення багаторазової тари, її очищення, повторного використання та контролю кількості циклів.
Маркування упаковки стане більш уніфікованим
Ще одним напрямом гармонізації є маркування. PPWR передбачає запровадження гармонізованого маркування упаковки, яке має містити інформацію про її матеріальний склад і допомагати споживачеві правильно сортувати відходи.
Загальне правило передбачає застосування відповідного маркування з 12 серпня 2028 року або через 24 місяці після набрання чинності відповідним імплементаційним актом – залежно від того, яка дата є пізнішою.
Це означає, що компаніям, які продають продукцію в різних країнах ЄС, у перспективі буде простіше працювати з гармонізованими правилами маркування.
Водночас конкретні технічні вимоги до маркування ще розвиваються через вторинне законодавство ЄС, тому бізнесу необхідно відстежувати відповідні акти Європейської Комісії.
Відповідність потрібно доводити документами
Ще одна принципова зміна – посилення документальної складової.
Виробник упаковки повинен забезпечити відповідність застосовним вимогам PPWR, а саме:
- провести процедуру оцінки відповідності,
- підготувати технічну документацію,
- оформити Декларацію про відповідність ЄС.
Декларація відповідності ЄС та технічна документація
Для здійснення експортних поставок упакованої продукції до країн ЄС експортер повинен оформити та мати в наявності такий пакет документів:
1. Декларація відповідності ЄС (EU Declaration of Conformity – DoC)
Це ключовий юридичний документ, який під відповідальність виробника засвідчує, що пакувальні матеріали відповідають усім обов’язковим вимогам безпеки, екологічності та хімічного складу (ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 39 Регламенту).
Декларація має бути складена або перекладена офіційною мовою (мовами) тієї країни ЄС, на ринок якої постачається продукція (ч.2 ст. 39 Регламенту).
2. Технічна документація (Технічний файл / Technical File):
Вимоги до технічної документації визначені у Додатку VII (Модуль A) Регламенту. Вони містять, зокрема, опис упаковки, креслення, специфікації матеріалів, результати випробувань та інші документи.
Технічний файл не повинен фізично супроводжувати кожен транспортний засіб, але має зберігатися в архіві виробника протягом 5 років для одноразової упаковки та 10 років для багаторазової упаковки з моменту розміщення товару на ринку (ч. 3 ст. 15, ч. 7 ст. 18 Регламенту). На запит контролюючих органів цей файл має бути наданий протягом 10 днів (ч. 10 ст. 15 Регламенту).
Що має бути зазначено в Декларації відповідності та хто її має заповнювати
Відповідно до Додатку 8 до Регламенту ЄС № 2025/40 Декларація відповідності має містити такі обов’язкові розділи:
- Унікальний ідентифікатор упаковки (індивідуальний номер декларації DoC).
- Назва та повна адреса виробника та його уповноваженого представника в ЄС (за наявності).
- Заява про виключну відповідальність: «Ця декларація відповідності видана під виключну відповідальність виробника».
- Об’єкт декларації: Детальний фізичний та технічний опис упаковки (формат, матеріали, вага) для забезпечення повної відстежуваності.
- Заява про відповідність усім вимогам Регламенту № 2025/40 (PPWR) та іншого дотичного законодавства ЄС (наприклад, вимогам до матеріалів, що контактують з харчовими продуктами).
- Посилання на використані гармонізовані стандарти або спільні технічні специфікації, на відповідність яким задекларовано вимоги.
- Відомості про нотифікований орган (якщо залучався). У більшості випадків застосовується процедура внутрішнього контролю виробництва (Module A), тому тут зазначається «не застосовується».
- Додаткова інформація: Місце та дата видачі, посада, повне ім’я та оригінальний підпис відповідальної особи.
Хто має заповнювати
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Регламенту, обов’язок проведення оцінки відповідності та складання DoC покладається виключно на виробника (Manufacturer). Згідно з пункту 13 (a) ч. 1 ст. 3 Регламенту «виробником» є будь-яка особа, яка розробляє або виробляє упаковку чи упакований продукт і реалізує його під своєю власною назвою чи торговельною маркою.
Що відбувається з упаковкою під час продажу через інтернет
Особливої уваги потребують українські компанії, які продають товари споживачам у ЄС через власні сайти або маркетплейси.
У таких випадках необхідно окремо оцінювати EPR-зобов’язання. За певних моделей дистанційного продажу український продавець може набувати статусу Producer щодо упаковки в державі-члені, куди постачається товар. Це може означати необхідність реєстрації, звітності та фінансування управління пакувальними відходами (наприклад, реєстрація в національних реєстрах EPR: BDO в Польщі, LUCID у Німеччині тощо). Для компаній із третіх країн PPWR передбачає також механізми уповноваженого представника з питань EPR.
Важливо, однак, не ототожнювати цю відповідальність із відповідністю упаковки вимогам PPWR. Це два пов’язані, але окремі блоки комплаєнсу.
Тому українському експортеру, який виходить на ринок ЄС через e-commerce, необхідно перевіряти одночасно дві речі: чи відповідає його упаковка вимогам PPWR і чи виконав він необхідні EPR-зобов’язання у відповідній державі.
Що не вважатиметься упаковкою (приклад конвертів)
Широка сфера PPWR не означає, що будь-який матеріал, який використовується разом із товаром, автоматично є упаковкою.
Показовим є питання конвертів. У офіційному роз’ясненні Генерального директорату з питань довкілля Європейської комісії Регламенту ЄС № 2025/40 щодо поширених запитань (FAQ), саме у розділі «Definitions» (Запитання № 3) Комісія чітко розмежувала поштові конверти за їхнім функціональним призначенням на такі категорії:
- не є пакованням (вимоги Регламенту не поширюються): поштові конверти, що містять листи, рахунки-фактури, фінансові виписки та іншу кореспонденцію, яка виконує суто комунікаційну функцію.
- є пакованням (вимоги Регламенту поширюються в повному обсязі): конверти, призначені для вміщення, захисту та доставки безпосередньо товарів (продуктів), а також упакованої друкованої продукції, яка класифікується як товар (книги, каталоги, журнальна продукція).
Цей приклад демонструє важливий принцип, що для юридичної кваліфікації має значення не лише матеріал, а й функція конкретного виробу.
Ключові етапи впровадження PPWR
19 грудня 2024 року – Регламент ЄС № 2025/40 прийнято.
11 лютого 2025 року – Регламент набув чинності.
12 серпня 2026 року – розпочалося загальне застосування PPWR; починають діяти перші обов’язкові вимоги, зокрема щодо речовин у пакованні, а для виробників актуальними стають процедури оцінки відповідності та документування.
2027 рік – подальше прийняття делегованих та імплементаційних актів, які конкретизують технічні правила.
12 серпня 2028 року – передбачено застосування гармонізованого маркування упаковки за правилами статті 12, з урахуванням передбаченого Регламентом механізму щодо імплементаційних актів.
2030 рік – ключовий етап: вимоги щодо Design for Recycling, мінімізації упаковки, мінімального вмісту вторинного пластику, окремі вимоги щодо повторного використання та обмеження порожнього простору для певних категорій упаковки.
2035 рік – подальше посилення вимог щодо придатності упаковки до перероблення та фактичного функціонування систем перероблення.
2040 рік – досягнення більш високих цільових показників щодо повторного використання та вмісту вторинного пластику для відповідних категорій упаковки.
Що українському бізнесу варто зробити вже зараз
Перший крок – підготовку до PPWR доцільно починати з інвентаризації. Компанія повинна скласти перелік усіх видів упаковки, які вона використовує: первинної, вторинної, транспортної. Для кожного виду необхідно визначити матеріал, функцію, виробника та країни, у яких упаковка розміщується на ринку.
Другий крок – визначити юридичні ролі компанії. Чи є вона Manufacturer? Чи виникає статус Producer для EPR? Чи самостійно вона наповнює або перепаковує упаковку? Чи використовує власну торговельну марку? Саме відповіді на ці питання визначатимуть подальший набір обов’язків.
Третій – провести технічний аудит. Необхідно оцінити вагу та об’єм упаковки, її придатність до перероблення, склад матеріалів, наявність багатокомпонентних конструкцій та потенційно проблемних речовин. Для пластикової упаковки вже зараз варто оцінювати доступність вторинної сировини та можливість досягнення майбутніх показників.
Четвертий – побудувати систему документування. Слід збирати технічні специфікації та декларації постачальників, результати випробувань, документи щодо складу матеріалів та іншу інформацію, необхідну для підтвердження відповідності.
П’ятий – переглянути договори з постачальниками. У них доцільно передбачити обов’язок надавати актуальну технічну документацію та повідомляти про зміни складу матеріалів або технології виробництва упаковки.
Шостий – інтегрувати PPWR у процес розроблення нових продуктів. Якщо нова упаковка створюється сьогодні, її бажано проєктувати з урахуванням не лише вимог 2026 року, а й ключових вимог, які почнуть діяти у 2030 році.
І нарешті, необхідно регулярно відстежувати вторинне законодавство ЄС. Сам PPWR встановлює рамку, але значна частина технічних деталей буде конкретизуватися через делеговані та імплементаційні акти Європейської Комісії.
Відповідність PPWR стає частиною експортного комплаєнсу
Для українського бізнесу головний висновок полягає в тому, що упаковка перестає бути другорядним елементом експортної операції.
Раніше компанія могла переважно зосереджуватися на вимогах до самого товару: його безпечності, сертифікації, маркуванні, митному оформленні. Тепер до цього переліку додається окремий блок питань щодо упаковки.
PPWR при цьому не вимагає від бізнесу одномоментно замінити всю упаковку. Його модель побудована на поетапному переході, який триватиме до 2040 року. Саме тому компаніям вигідніше не чекати наближення кожної окремої дати, а використовувати перехідний період для планової адаптації.
Для українського експортера це особливо актуально. Якщо нову упаковку розробляти вже сьогодні з урахуванням вимог 2030 року, бізнес може уникнути ситуації, коли через декілька років доведеться повторно змінювати конструкцію, матеріали, маркування та ланцюг постачання.
Адаптація українського законодавства до PPWR: що відбувається зараз
В Україні триває адаптація законодавства у сфері паковання та відходів паковання до acquis ЄС, зокрема з урахуванням Регламенту (ЄС) 2025/40 (PPWR).
Наразі Комітет Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування доопрацьовує проєкт Закону України «Про паковання та відходи паковання» на базі законопроєктів № 10066-1 та № 10066-2. У лютому 2026 року Комітет представив робочу редакцію законопроєкту, підготовлену з урахуванням положень PPWR.
Детальніше за посиланням.
Станом на вересень 2026 року ця редакція ще не зареєстрована як окремий законопроєкт і перебуває на етапі доопрацювання та консультацій із заінтересованими сторонами.