Аналітична довідка щодо правового статусу військовослужбовців в Україні економіки
На сьогоднішній день законодавство України передбачає особливий правовий статусом військовослужбовців, який обумовлює низку обмежень щодо можливих джерел їх доходів, проте забезпечує ключові соціальні гарантії. Однією з важливих тем у цій сфері є питання можливості займатись підприємницькою діяльністю, отримувати пасивні доходи, мати гарантії збереження робочого місця.
Чинне законодавство прямо забороняє військовослужбовцям займатися підприємницькою діяльністю, що визначено в Законі України “Про запобігання корупції” (ст. 25), яка передбачає що “Особи, які перебувають на військовій службі, не мають права займатися підприємницькою діяльністю або бути членами органів управління підприємств, якщо це створює ризик конфлікту інтересів”. Конституція України (ст. 65) підкреслює, що обов’язок захищати державу є першочерговим завданням військовослужбовця.
Однак законодавство України надає можливість військовослужбовцям отримувати пасивні доходи, а саме дивіденди, відсотки за депозитами, роялті чи доходи від оренди майна. Важливо, що такі доходи мають бути задекларовані згідно з антикорупційним законодавством. Декларування забезпечує прозорість і дозволяє уникнути правопорушень.
Заслуговує уваги питання щодо прав мобілізованих працівників на збереження робочого місця. Так, відповідно до Кодексу законів про працю України (ст. 119), роботодавці зобов’язані зберігати робоче місце та посаду за мобілізованими працівниками. Закон “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” передбачає, що після демобілізації працівники мають право на поновлення на роботі. Практичне виконання цих норм контролюється Державною службою України з питань праці, а порушення можуть призвести до адміністративної чи кримінальної відповідальності роботодавця.
Чи може військовослужбовець бути директором підприємства або керівником юридичної особи?
Закон України “Про запобігання корупції” (ст. 25) і Закон “Про військовий обов’язок і військову службу” забороняють військовослужбовцям виконувати функції управління бізнесом. Це включає заборону обіймати посади директора або керівника юридичної особи, якщо це пов’язано з адміністративно-господарськими функціями. Однак, військовослужбовець може залишатися власником підприємства або мати частку у статутному капіталі, за умови, що управлінські повноваження делегуються іншій особі за допомогою нотаріально засвідченої довіреності. Так, стаття 100 Цивільного кодексу України передбачає: “Довіреність на виконання управлінських функцій має бути оформлена у письмовій формі та засвідчена нотаріально”.
Чи може військовослужбовець обіймати керівні посади на підприємствах та реалізовувати право першого підпису?
Законодавство України забороняє військовослужбовцям виконувати функції управління бізнесом, але дозволяє передавати такі повноваження довіреним особам через нотаріально засвідчені довіреності. Це регулюється Цивільним кодексом України, де вказано, що передача прав на управління можлива лише за згодою власника та відповідно до чинного законодавства. Контроль за виконанням цих норм здійснюється Національним агентством з питань запобігання корупції (НАЗК), яке перевіряє декларації доходів військовослужбовців, та іншими компетентними органами. Військовослужбовці, які порушують ці правила, можуть бути притягнуті до адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Висновки
Таким чином, правове регулювання статусу військовослужбовців в Україні створює баланс між вимогами служби та гарантіями їх прав. З одного боку, заборона на підприємницьку діяльність та можливість отримання пасивних доходів відображають прагнення забезпечити прозорість та уникнення конфліктів інтересів, з іншого боку гарантії для мобілізованих працівників підсилюють їх соціальний захист і захищають їх права у період військової служби.