СУП в обличчях – проект, в якому ми знайомимо читачів із учасниками Спілки. Наші герої – це люди, які гордо несуть звання підприємця.
Вони діляться історіями про початок підприємницької діяльності, власним досвідом та лайфхаками, викликами, що зумовлені специфікою їх бізнесу, підходами в управлінні та розповідають, чому для них важливо бути частиною СУПу.
Новий герой «СУП в обличчях» – Андрій Острогруд, генеральний директор компанії «Київгума».
Про старт діяльності
У 2020 році підприємство буде святкувати свій 90-річний ювілей і весь цей час ми активно трансформувалися. Починали ми як державне підприємство «Червоний гумовик» (так, сьогодні це звучить досить архаїчно). У 1991 році стали орендною фірмою, а в 1994 – акціонерним товариством і тоді ж отримали сучасну назву – «Київгума».
Наша компанія виробляє різногалузеву продукцію: маємо в своєму асортименті тисячі виробів, які використовують від фармацевтики до сільського господарства, від нафтогазової сфери до автопрому. Ми пропонуємо багато господарчої продукції та промислових товарів для будівництва, метрополітену, залізничних доріг.
Я прийшов на підприємство у 2000-му році у відділ маркетингу, ще будучи студентом хіміко-технологічного факультету КПІ. За кілька років я став комерційним директором, а в 2004 році – головою правління підприємства. Тодішній мер Києва, Олександр Омельченко, навіть вручив мені грамоту як наймолодшому роботодавцю столиці.
«Київгума» – це сімейний бізнес, але фактично всі бізнес-рішення, стратегічні та операційні, я ухвалюю самостійно.
Про переїзд виробництва та персонал
Ми розглядали територію біля Києва, адже розуміли, що в самій столиці це недоцільно. Саме з точки зору зручності ми і обрали Бровари, які знаходяться зовсім поруч.
У Броварах ми стали одним з найбільших підприємств та платників податків. Але нам би не вдалося досягти таких високих показників, якби разом з нами не переїхав персонал. Сьогодні близько 15-ти працівників щодня їздять на роботу в Бровари з Білої Церкви. Це ті люди, які раніше їздили в Київ. Вони прокидаються о п’ятій годині, в Києві сідають на розвозку і о восьмій – вже на роботі. Коли ми запустились в Броварах у 2013 році, понад 70% персоналу складали люди, які працювали на виробництві в столиці, а зараз їх близько 50%.
Про відтік кадрів
Ми відчуваємо вплив відтоку кадрів до Польщі та інших держав, тому лишень за останній рік підвищили заробітну плату майже на 40%. Це – найдієвіший інструмент, який допомагає втримувати персонал на робочих місцях. Ми створюємо такі умови для працівників, аби вони були готові їздити навіть з Білої Церкви, Фастова, Прилук та інших міст. Працюємо 8 годин на добу, але обідня перерва у нас триває 30 хв. О 17.00 робочий день вже закінчується, аби в людей було більше часу для особистого життя. У нас є безкоштовне харчування та медичне страхування.
І що важливо, зарплата у всіх працівників – виключно офіційна. Крім того, враховуючи, що підприємство працює цілодобово, на нічних змінах ми передбачаємо 40% надбавки.
Також на підприємстві створено фонд «Київгума лайв» – це каса взаємодопомоги, яку формує адміністрація. Раз на місяць я перевіряю, наскільки справедливо були розподілені кошти.
Про автоматизацію
Сьогодні у нас на підприємстві функціонують 33 власні служби. Серед них є інструментальний та ремонтно-механічний цехи, електро- та КВП служби, які відповідають за автоматизацію процесів. Зараз активно замінюємо радянські преси на тайванські, які повністю виключають великі фізичні навантаження на людину. Ми вимушені йти за цією вимогою часу, адже якщо завтра людині будуть пропонувати аналогічну зарплатню на легших процесах, вона не буде тут працювати.
Про специфіку та складнощі виробництва
В Україні для нашої галузі немає нічого, ми все маємо імпортувати. Натуральний каучук та латекс – це Індонезія, синтетичні каучуки – це, здебільшого, Німеччина, каолін кальцинований – з Англії. Лише такі наповнювачі, як техвуглець та крейду можна придбати в Україні.
Якщо говорити про імпорт-експорт, логістику замовляємо виключно на аутсорсі. Ми неодноразово це прораховували, але так справді виходить дешевше. А от внутрішню логістику десь на 50% забезпечуємо самостійно, адже маємо власний транспортний цех.
Є багато компаній з оборотом в рази більшим, ніж у нас. Є багато підприємств, які займаються схожим бізнесом. Наші основні ніші – це медицина та фармацевтика. Дитячі, фармацевтичні та медичні товари формують дві третини продукції на продаж.
Але багато є й такої продукції, де ми самі не знаємо, хто її споживач. Наприклад, більшість молодих людей не знають про призначення грілки. За 10 років продажі цього товару зменшились, але попит і досі залишається стабільним. Зараз вони продаються в чохлах, їх можна придбати не тільки в аптеках, але й знайти в спортивних магазинах та навіть аеропортах.
Я також спостерігаю, що останні 10-15 років дуже швидко розвиваються композиційні матеріали. Наприклад, те, що раніше виготовлялося виключно з гуми, сьогодні може бути полімерним виробом. У зв’язку з цим сьогодні ми трансформувалися в мультивиробництво. Два роки назад ми запустили екструзію полімерних виробів, ПВХ і ТЕП. Я бачу, де ми втрачаємо, але розумію: якщо інші можуть, чому не можемо ми? При цьому гума має багато унікальних якостей, адже на сьогодні і досі немає якісного рішення з її повноцінної заміни.
Про експорт
Близько 45-50% товарів ми експортуємо, але фактично все йде до країн колишнього СНД. З Європою складніше, адже ми значною мірою – радянське підприємство, наші споживачі – радянські люди. Після виходу України зі складу цієї організації ми стали націлюватися на інші ринки. Минулого року вперше брали участь у міжнародній виставці «Medica» в Дюссельдорфі, де від нашої країни були представлені всього чотири компанії.
Зараз ми співпрацюємо з ЄБРР, їхні фахівці допомагають нам з виходом на європейський ринок. Нещодавно, наприклад, розробили каталоги нашої продукції на німецькій мові.
З Європою ми хочемо будувати в першу чергу контрактне виробництво. Виготовлення гумових виробів є дуже енерго-, матеріало- і працевмісним, а сам продукт, як правило, не дуже дорогий. Тому Європі важко конкурувати з Азією, і тут вони шукають майданчики, де готові розміщати власні замовлення.
Про камені спотикання в законодавчому полі
Можна довго говорити про корупцію, але головним питанням є політична, економічна та валютна нестабільність. У серпні 2013 року ми взяли в кредит 5 млн. дол. за курсом 8 (тобто тоді це було близько 40 млн. гривень),за яким ми вже повернули більше 100 млн. грн. і ще досі маємо кредитні зобов’язання.
Якщо про себе ми як підприємство можемо потурбуватися, сформувати бюджет, плани, платежі, то ми не можемо відповідати за контрагентів. Приміром, якщо автобуси не будуть продаватися, то перевізник і не оновить свій автопарк. Якщо ніхто не купить автобуси, відповідно, виробник не зможе подавати заявки на придбання ущільнювачів.
Ще одна проблема, яка мене турбує – це імпортозаміщення. У нас цим питанням за 28 років існування незалежної держави не займався ніхто.
Моя модель: побачив, зробив краще та дешевше.
Про цінність членства в СУП
Усіх знайомих підприємців та друзів-бізнесменів я завжди запитую, чи вони вже стали членами СУП. Мені імпонує те, чим займається Спілка. Я бачив ваш кейс з «Еконією», яка зіштовхнулася з випадком рейдерства: 50% успіху цієї справи в тому, що СУП винесла її у публічну площину.
Я проходив аналогічну історію у 2007 році, і з ким я тільки не зустрічався, аби зберегти бізнес. І в мене вийшло зберегти підприємство, але не майно. Я шкодую, що СУПу не існувало на той момент.
