4 лютого Парламент ухвалив законопроєкт №4051, який визначає ключові відмінності між роботою надомною та дистанційною.
Минулого року, депутати включили до першого «антикризового» законопроєкту норми, що дозволили гнучкий режим робочого часу як при прийнятті на роботу, так і згодом. Але чіткого розмежування між типами такого режиму роботи не було.
Законопроєкт №4051 передбачає, що дистанційну роботу працівник може виконувати поза приміщеннями роботодавця у будь-якому місці за його вибором та забезпечити відповідні умови праці на ньому.
А от надомну роботу працівник виконує виключно за місцем його проживання або в інших заздалегідь обраних ним приміщеннях, які оснащені необхідними технічними засобами та інвентарем. Тобто, роботодавець чітко визначає робоче місце працівника, а також правила та графік.
Документ передбачає можливість ознайомлення працівників з наказами та розпорядженнями, а також захист їх прав. Водночас, роботодавець зобов’язаний проводити інструктаж при укладенні трудового договору про дистанційну роботу та/або надомну роботу.
На думку нашої бізнес-спільноти, законопроект є позитивним для бізнесу та спрямований на реалізацію однієї з ініціатив СУП – можливість дистанційного найму та працевлаштування працівників, що є вимогою часу.