Героєм проєкту «СУП в обличчях» цього разу став президент компанії Biopharma, голова Ради директорів групи компанії Tribo Костянтин Єфименко. Про високотехнологічний завод, де шукають ліки від коронавірусу та вже знайшли спосіб вирішити проблему резус-конфлікту матері і дитини, а також плазмоцентри нового покоління в Україні – читайте у матеріалі.
Як став підприємцем
Я почав працювати на другому курсі університету. Хотілося мати власні гроші, тож я влаштувався у страхову компанію «Вексель». Працював багато і понаднормово. Згодом заснував власну – KB Insurance Group, яку в мене купила компанія Colonnade. Це була одна з частин мого стартового капіталу.
У 2004-му я довго думав, чим зайнятися. В той час моя матір в Білій Церкві була завідувачкою ательє «Обнова». Я попросив її принести додому Статут та установчий договір, де було видно усіх акціонерів. Виявилося, що матері належало 9% фабрики. Я сказав, що хочу її викупити. Вона відразу в сльози: «Як ти можеш? Ми тебе так не виховували…». Довелося аргументувати, що найближчим часом фабрику все одно хтось придбає, і це буду або я, або чужа людина. Так і вдалося її переконати (посміхається).
За три тижні я скупив у акціонерів всю фабрику за 150 тис. дол. А потім розділив на кілька ательє і продав частинами: ательє «Силует», де зараз знаходиться City Park Hotel в Білій Церкві, та ательє «Мрія». Третє ательє, де працювала мама, я не продавав до моменту її виходу на пенсію.
Після того було ще кілька угод про купівлю-продаж, включаючи і Tribо – компанію, яка тоді ледве зводила кінці з кінцями. А зараз – компанія №1 в світі за кількістю вироблених гальмівних колодок для вантажних потягів (виготовляємо 5,2 млн колодок в рік). Тепер Tribо – це група з 10 заводів з оборотом 150 млн дол. та потужною командою. Ми виробляємо промисловий текстиль, сітки, базальтові тканини, алюмінієві, стальні крани, металеві прокладки для двигунів внутрішнього згорання, а віднедавна і композитні колодки для пасажирських вагонів та локомотивів. Це заводи в Україні, Білорусі, Казахстані і Чехії.
Нова історія Biopharma
Я приєднався до Biopharma у 2007 році на запрошення Василя Хмельницького розвивати фармацевтичний бізнес. З Хмельницьким ми вже були успішними партнерами на початку становлення Tribo до 2005 року. Тож у 2007 році я взяв кредит у “Промінвестбанку” на 3 млн дол. і викупив 50% частки у Василя Івановича. Це було колективне підприємство, яке володіло оборотними активами, деяким обладнанням, сировиною, дебіторкою, кредитами та 6 га на вул. Амосова, 9. Частина належала київському Фонду Держмайна.
Так я обрав Biopharma – компанію, яка вже тоді була близькою мені емоційно. Чому? Розкажу історію. Колись в дитинстві у мене помирало цуценя німецької вівчарки і йому призначили інтерферон лейкоцитарний людини. Мені довелося знайти знайомого аптекаря, аби купити цей препарат компанії Biopharma без рецепту. Цуценя хворіло чумкою, і я зміг його врятувати. Тож вважав себе великим спеціалістом у Biopharma (посміхається). Ну і, крім того, у школі я був призером олімпіади з біології, добре вчив цей предмет.
Перші два роки ми фактично не займалися розвитком бізнесу, а приводили його до ладу: приватизували та закрили всі борги. А коли зайшли на виробництво, стало зрозуміло, що GMP на заводі є тільки в кабінеті директора. Усе було старе, і це був шлях в нікуди. Потрібно було будувати новий завод.
Тоді я повернувся у рідне місто – Білу Церкву, де моя сім’я живе більше 300 років, і де я усіх знаю. Прийшов до мера і сказав, що нам треба 5 га землі, адже ми побудуємо завод і платитимемо 100 млн грн податків у рік. Стільки ж на той час у місті платив тільки виробник шин Rosava. Мене запросили на сесію, де депутати запитали, скільки ми хочемо заробити. Я чесно відповів: “Ми хочемо заробляти багато, але навіщо рахувати наші гроші?” Адже місто могло заробляти гроші там, де їх немає ще. Це нова історія.
Новий завод у Білій Церкві
Землю мені так і не дали. Аби прийти до нового майданчика, довелося придбати у міста на аукціоні дорожньо-експлуатаційне управління з двома асфальтними заводами за 3,2 млн дол. На їх місці зараз і знаходиться Biopharma. Нам довелося вкласти 7,5 млн дол., щоб вирівняти яр, побудувати підпірну стінку і котельню, завести пар, воду, газ і почати будувати корпус. Це був лабораторний корпус і завод з виробництва генерикових форм – інтерферон альфа (бренд «Лаферобіон»), пробіотики («Біоспорин», «Субалін», «Біфідумбактерин»), гормональні, рекомбінантні препарати (для лікування розсіяного склерозу – це інтерферони β-лонгованої дії), для онкозахворювань (для лікування філграстиму – «Філстрим», еритропоетину – «Епобіокрин»).
Старий завод у Протасовому яру я закрив на початку цього року. Там був модельний фракціонатор – саме там ми відбудували всі рішення, експериментували.
Все, що було на старому майданчику на вул. Амосова – ми маємо зараз у Білій Церкві, тільки у 10 разів крупніше, сучасніше, потужніше.
Чому став СЕО
25 вересня у 2017 році сталася велика пожежа на складі сировини. Тоді ми втратили приблизно 6 млн дол. На щастя, нам усе компенсувала страхова компанія. Однак західний менеджмент нас покинув, адже вони не розуміли, чи «підніметься» підприємство. Тож у 2017 мені довелося самому стати СЕО. Важко було йти з Tribo, адже той бізнес уже масштабувався. А цей треба було рятувати. Проте люди в Білій Церкві орієнтовані на мене. І якби вони побачили, що я зупинився – інші б зробили те саме. За рік я планував навести лад, знайти людину, навчити, передати управління і піти далі працювати з Renault, Volkswagen і т.д.
За перші чотири місяці управління ми відбудували постраждалий корпус, повернули усі втрати та своє порядне ім’я. А ще через 3 місяці я почав думати про плазму, аналізувати цей напрямок. І зрозумів, що це – глобальна гра світового рівня.
Перше, що треба було зробити – продати генериковий бізнес, адже він був несумісний з філософією препаратів із плазми. Тож у грудні 2019 року ми закрили угоду з німецькою компанією STADA. Це перша за часів незалежної України стратегічна західна інвестиція у реальний виробничий фармсектор.
Так ми зосередились на розвитку бізнесу з переробки плазми.
У вересні 2019 запустили сучасний фракціонатор у Білій Церкві – єдиний завод такого рівня у Східній Європі. Його будівництво обійшлося у 75 млн дол. Він оснащений унікальним обладнанням, основний проєктант – британська компанія Foster Wheeler. Постачальники обладнання німецькі та італійські, але технологія наша. Завод має оборот 250 млн дол. і розрахований на переробку 1 млн літра плазми на рік. Сьогодні переробляємо приблизно 200 тис. літрів, тож обороти з переробки потрібно наростити у 4-5 разів.
Про місію бізнесу та глобальні проблеми, які прагне вирішити компанія
Зараз у світі близько 40 млн людей хворих на ВІЛ, більше 300 млн хворіють на гепатити В і С, близько 12 млн хворих на первинні і вторинні імунодефіцити. А ще десятки мільйонів пацієнтів з нейро-імунними захворюваннями, онкологією, гемолітичною хворобою, невідкладним станами…Усі ці хвороби потребують лікування препаратами на основі плазми. Тому глобальний попит на плазму буде постійно рости. І кожна країна має сама про себе дбати.
Місія Biopharma – сприяти оздоровленню нації. За 5-7 років ми плануємо вирішити проблему гемофілії, резус-конфлікту, первинних та вторинних імунодефіцитів в Україні, побудувавши сучасні центри крові в кожному обласному центрі.
Зараз маємо 7 власних центрів. До 2025 року їх буде більше 20. Убезпечення процедури переливання крові дозволить зупинити епідемії. Правильна інформаційна політика на рівні держави щодо підвищення культури донорства дозволить збирати близько 800 літрів плазми на рік. Ну а наш сучасний завод-фракціонатор здатен переробити цю плазму та створити необхідну кількість препаратів для врятування життів українців.
Вже найближчі два роки ми маємо шанс вперше закрити 100% потребу з резус-конфліктом. В середньому в рік ми маємо 250 тис. перших пологів жінки. За світовою статистикою у 10% жінок виникає резус-конфлікт, тобто це 25 тис. українок. Вони потребують дві дози антирезусного імуноглобуліну (це 50 тис. доз). Разом з тим, в Україні відбувається 70 тис. абортів у рік. Кожній такій жінці незалежно від резусу, бо в неї відбувається сенсибілізація до антигенів плоду (тобто формування імунної відповіді), потрібен антирезусний імуноглобулін. І це ще 70 тис. доз. Україна покриває менше половини. Як наслідок, щороку 700 жінок стають бездітними, 70 дітей народжуються мертвими і біля 4 тис. народжуються з відхиленнями у розвитку. Часто батьки не розуміють причини. А це може бути резус-конфлікт. А антирезусний імуноглобулін, який ми виробляємо, запобігає розвитку резус-конфлікту та дозволяє виносити вагітність і народити здорову дитину. Це перша проблема, яку вирішить Biopharma, як її вирішили у Західній Європі і Америці.
Також є завдання вирішити проблему первинного імунодефіциту. В Україні таких хворих 8 тисяч. Половина з них помирає, не доживши року, а могла жити 80. А друга – лікується не зрозуміло від чого. І наша місія – їх врятувати. Ми знаємо, як це зробити. І зробимо.
Взагалі, наша велика ідея – розвиток інновацій в українській фармацевтиці. Адже організм людини – унікальна річ, а ми так мало про нього знаємо. Тому Biopharma розпочала глобальну підтримку ініціатив з розвитку біотехнологій: від підтримки Всеукраїнської учнівської олімпіади «Біологія – наука майбутнього» до створення власного лабораторного комплексу, який включатиме мікробіотехнологічні, хімічні та науково-дослідницькі лабораторії й сучасний коворкінг. Інвестиції склали близько 8 млн. дол. Комплекс відкриється на початку 2022 року. Я вважаю, що інвестиції в науку є вкрай необхідними, бо саме наука – це та сфера, що впливає на конкурентоспроможність країни.
Про плани з інвестицій в Україні
Після продажу заводу компанії STADA, ми продовжили інвестувати. Почали будувати лабораторний комплекс – це ще 8 млн дол. Сьогодні ми використовуємо контрактну лабораторію, а будемо використовувати власну – це буде мікробіологічна, хімічна, молекулярно-біологічна і R&D лабораторія. Плюс біологічний коворкінг-хаб для молодих людей, які тільки закінчили біологічний факультет. Ми оснастимо майданчик різними хромотографами, мікроскопами та іншими приладами. А вони зможуть втілювати там свої ідеї. Плануємо відкрити цей комплекс в січні 2022 року.
Взагалі в Biopharma я бачу глобальний розвиток. Впевнений, ми можемо дійти за 15 років до оборотів в 1 млрд дол. Це велика нішова історія. І я знаю як це масштабувати.
Чи зможу я відійти від цього найближчим часом? Не думаю, бо мені цікаво.
Я створив Раду директорів, залучив сюди найкращих фахівців. Серед них – американець Ян Балт, який 30 років очолював світову Асоціацію виробників препаратів із плазми США. Організація об’єднувала усі фракціонатори світу і 900 приватних плазмацентрів, тобто, індустрію з оборотом 75 млрд дол.
Про вихід на міжнародний ринок
Наша першочергова задача – задовольнити потреби України. Потім міжнародний ринок. Ми хочемо масштабуватися там, де ми потрібні. Наприклад, в Білорусі, Узбекистані та Казахстані аналогічні до України проблеми у сфері здоров’я. Минулого року ми отримали сертифікати GMP в Бразилії та Іраку та реєстраційні посвідчення в Болівії, Камбоджі, Непалі. Також нас цікавить Колумбія, Мексика, Іран. Приваблює Африка, де проживає 1,25 млрд чол. За прогнозами на 2050 рік третьою країною на планеті буде Нігерія з населенням 750 млн людей.
Щоб побудувати закордоном підприємство, нам потрібно щонайменше 120 млн дол. Завод в Україні нам коштував 75 млн, і ми продовжуємо купувати обладнання. А щоб він запрацював на повну потужність, треба ще 25 млн дол. Крім того, близько 20 млн дол. знаходиться в нашому оборотному капіталі.
Та навіть після побудови завод не зможе повноцінно запуститися упродовж 5 років, бо потрібна валідація, кваліфікація, калібровка, стабільність, вивчення. В цьому ринку нема патентів, ніхто нічого не захищає. Технологія більш-менш зрозуміла, але вхід на ринок дорогий і потрібно мати бізнес-модель.
Про мотивацію та команду
Коли ми тільки почали будуватися у Білій Церкві, паралельно шукали молодь в інститутах, які закінчили біологічний факультет років 5-7 назад при КПІ або КНУ ім. Т. Шевченка. Вони перейшли на наш завод. Приймали і монтували обладнання, а тепер на ньому працюють. Деякі молоді люди завдяки спільній роботі на Biopharma навіть одружуються, і ми це вітаємо.
Загалом ми формуємо кваліфіковану команду, якій не байдуже. Поступово підіймаємо зарплати. Для того, щоби зарплати були вище ринкових нам потрібен приблизно рік.
На виробництві сьогодні працює 259 людей. Значна частина процесів автоматизована. Разом з тим, ми відкрили 30 вакансій, адже розширюємося. А виробництво завантажене тільки на 15% від проектної потужності. Зокрема, набираємо людей в комерційну службу, медичних радників, залучаємо молодих фахівців в службу якості і валідаційних систем.
Також в кожному плазмоцентрі працює від 20 до 100 чоловік. Поки 100 фахівців працюють тільки у Сумах, де вже вдалося вийти на проектну потужність.
Внутрішнє навчання персоналу
У нас є кількастадійна система навчання. Перш за все, ми даємо людям ознайомитися з медичними документами, положеннями і стандартами. Наприклад, на станціях переливання крові у нас 256 СОПів (меддокументи), а на заводі їх в десятки разів більше. Друге, ми вибираємо з персоналу лекторів, які читають лекції для персоналу. Наші медичні радники проводять заняття на тему роботи імуноглобуліну, принципів роботи при полінейропатії або Анти-D імуноглобулінів тощо. Я сам кілька разів на рік читаю лекції для команди.
Розповідаю співробітникам, куди ми йдемо, які основні завдання тих чи інших департаментів, основні досягнення за останній період. Третє навчання – спеціалізоване: про GMP, правила митного оформлення, пожежного захисту та ін.
Також в офісі 20 людей вивчають англійську, 7-8 – іспанську, адже наші плани з розвитку включають і Латинську Америку.
Ліки від «корони»
У створенні препаратів від коронавірусу Biopharma працює за 2 напрямками:
- Перший: компанія провела успішні дослідження вже існуючого на ринку препарату «Біовен» – імуноглобуліну на основі звичайної плазми – який застосовують у терапії хворих на COVID-19. Препарат показав прекрасну ефективність (зменшення смертності в 4 рази, скорочення вдвічі часу перебування на апаратах ШВЛ) і вже внесений до національних протоколів лікування «ковідних» хворих. Таким чином ми вже рятуємо співвітчизників.
- Другий: Biopharma – єдина українська компанія, що увійшла до глобального Альянсу зі створення гіперімунного імуноглобуліну на основі реконвалесцентної плазми (тобто плазми тих, хто перехворів на «ковід») для лікування хворих на COVID-19. Зараз цей препарат перебуває на стадії оцінки в рамках глобального випробування, яке проводить Національний інститут охорони здоров’я США (NIH). У разі позитивного результату в України є шанс мати ліки, які допоможуть у боротьбі з пандемією. Ці ліки створить Biopharma на основі напрацювань Альянсу.
Насправді, перша партія цього експериментального українського імуноглобуліну вже готова і перебуває на тестуванні у незалежній французькій лабораторії Texcell. Як тільки ми отримаємо позитивні висновки – зможемо розпочати клінічні дослідження свого препарату в Україні. Впевнений, вони будуть успішними і ми матимемо реальний шанс подолати недугу. Враховуючи те, що несприятлива ситуація з пандемією продовжується, для ефективної профілактики та лікування пацієнтів на різних стадіях захворювання, важливо мати багато варіантів лікування. Гіперімунний імуноглобулін – один із таких варіантів-рятівників.
Про дітей
Своїм дітям я закладаю таку модель: вибір вони мають зробити самі. Але ми, як батьки, можемо допомогти їм визначитися з напрямком. Зараз мої доньки, яким вже по 13 років, активно вчать англійську, іспанську мови та біологію.
Я поставив перед ними завдання – визначити глобальну ціль. Одна з дочок, Аня, хоче займатися проблемою раку. Я відкрив компанію Preci – стартап в сфері персоналізованої медицини, який дозволить вивчити реакцію пухлини на різні лікарські засоби. Я їй пояснюю, що займаюсь цим заради неї. Вивчаю, як працюють ракові клітки, хіміотерапія, щоб вона починала не “з нуля”.
Вже третій рік під час літніх канікул дівчата на заводі займаються фасуванням продукції. Останнього разу я виплатив їм по 3,5 тис. грн. за місяць. Половину вони витратили на розваги, а половину – заощадили для сім’ї. Так мене вчили мої батьки.
Про СУП
Поодинці багато глобальних речей нам не під силу, але разом з іншими підприємцями ми можемо з цим упоратися. Ми хочемо ділитися своїм досвідом. Ми вкладаємо сотні мільйонів доларів в активи і розуміємо, що наша країна саме нам потрібна більше всіх. Я вірю в СУП і буду брати активну участь в підсиленні його позицій і розвитку його ідеології, яку я повністю розділяю.