Запити на документи, виклики на допити, обшуки, арешти майна чи рахунків — для багатьох компаній взаємодія з правоохоронними органами стає не лише юридичним викликом, а й серйозним випробуванням для бізнесу. Втрата часу, репутаційні ризики, блокування роботи підприємства та невизначеність щодо подальших дій можуть коштувати компанії значно дорожче, ніж сам кримінальний процес.
Саме ці питання стали головною темою круглого столу «Бізнес і правоохоронні органи: точки дотику та ризики», організованого Центром захисту бізнесу Спілки українських підприємців (ЦЗБ СУП). Під час заходу адвокати Анастасія Гурська, голова ЦЗБ СУП та керуюча Адвокатським бюро «Анастасії Гурської», і Дмитро Никифоров, партнер Адвокатського об’єднання «Барген», поділилися практичними рекомендаціями щодо того, як бізнесу діяти на різних етапах кримінального провадження — від перших сигналів ризику до стратегії захисту після обшуків.
Кримінальне провадження часто починається непомітно
Анастасія Гурська наголосила, що бізнес далеко не завжди дізнається про кримінальне провадження тоді, коли вже проводиться обшук. Найчастіше цьому передують менш очевидні сигнали. Серед них — незрозумілі телефонні дзвінки до офісу, активний інтерес до діяльності компанії з боку невідомих осіб, поява інформації про компанію або її контрагентів у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а також виклики працівників на допити чи запити про надання документів.
За словами адвоката, сьогодні оперативні працівники активно збирають інформацію з відкритих джерел, аналізують сайти компаній, соціальні мережі та навіть можуть телефонувати до офісу (без вказівки ким є) з метою одержання інформації. Саме тому компаніям варто навчити адміністраторів та офіс-менеджерів фіксувати підозрілі дзвінки, не надавати зайвої інформації стороннім особам та повідомляти керівництво про будь-які незвичні ситуації.
Запит правоохоронців — це ще не привід для паніки
Одним із перших офіційних етапів взаємодії з правоохоронними органами стає отримання запиту про надання інформації чи документів. Анастасія Гурська підкреслила, що кожен такий документ необхідно ретельно аналізувати.
Перш за все слід з’ясувати:
- хто саме направив запит;
- чи відкрито кримінальне провадження;
- яку саме інформацію запитують;
- чи підлягають ці документи розголошенню;
- які строки відповіді встановлені законом.
Особливу увагу варто звертати на орган, який направив запит. Наприклад, для НАБУ закон встановлює 3 робочі дні, тоді як для слідчих поліції або прокуратури окремі строки реагування до 30 днів.
Не менш важливо оцінити сам зміст запиту. Якщо правоохоронці вимагають надати надмірний обсяг документів або запитують інформацію, яка взагалі не стосується кримінального провадження, це може свідчити про спробу отримати максимум даних для подальшого аналізу. За словами спікерки, рішення про відповідь, відмову чи іншу форму реагування має прийматися лише після юридичної оцінки конкретної ситуації.
Ігнорування запиту може мати наслідки
Експертка застерегла від автоматичного ігнорування офіційних запитів. Якщо документ вручений належним чином — рекомендованим листом або під підпис, — його невиконання може стати підставою для звернення слідчого до суду із клопотанням про тимчасовий доступ до документів або навіть проведення обшуку.
Водночас у випадках, коли факт отримання запиту не підтверджений, варто разом із адвокатом оцінити всі ризики та визначити оптимальну стратегію.
Допити: головне правило — не залишатися без адвоката
Окремий блок виступу був присвячений викликам працівників на допити. За словами Анастасії Гурської, допит — це не проста розмова зі слідчим, а процесуальна дія, до якої потрібно готуватися. Працівник має відповідати лише в межах своїх посадових обов’язків і не повинен намагатися пригадати або вигадати інформацію, якою об’єктивно не володіє.
Не менш важливо перевірити законність вручення повістки та з’ясувати, у межах якого кримінального провадження особу викликають.
