Верховний Суд (справа № 520/27700/25) підтвердив відсутність підстав для застосування штрафних санкцій за незастосування РРО при реалізації товарів через інтернет із післяплатою через небанківського надавача платіжних послуг.
Так, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було скасовано податкове повідомлення-рішення про застосування до підприємця штрафних санкцій у розмірі понад 92 млн грн за нібито проведення розрахункових операцій без використання РРО. Суд підтвердив, що за обставин цієї справи підстав для застосування фінансової відповідальності не було.
Передумови ситуації
Спір виник після того, як ДПС дійшла висновку, що ФОП, який здійснював продаж товарів через інтернет-магазин із післяплатою, повинен був застосовувати РРО при отриманні коштів через сервіс NovaPay. Контролюючий орган вважав, що участь небанківської фінансової установи не звільняє продавця від обов’язку фіскалізувати такі операції.
Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що продавець не отримував кошти безпосередньо від покупців. Оплата надходила виключно у безготівковій формі від небанківської фінансової установи, яка надавала платіжні послуги, тоді як продаж товару здійснювався на умовах повної післяплати через службу доставки.
Суд зазначив, що за таких обставин дії продавця не відповідають ознакам «розрахункової операції», визначеним статтею 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій». На момент передачі товару перевізнику продавець не може бути впевненим, що покупець отримає товар та здійснить оплату, а тому господарська операція ще не є завершеною.
Виклик: відсутність законодавчого регулювання
Окрему увагу Верховний Суд приділив відсутності чіткого законодавчого регулювання таких моделей дистанційної торгівлі. Було наголошено, що якщо законодавець вважає отримання продавцем коштів через небанківські платіжні сервіси розрахунковою операцією, це має бути прямо передбачено законом, а не виводитися шляхом розширеного тлумачення окремих норм.
Також Суд застосував принцип презумпції правомірності рішень платника податків (in dubio pro tributario) та принцип правової визначеності. За наявності неоднозначного правового регулювання негативні наслідки не можуть покладатися на суб’єкта господарювання, який добросовісно виконував свої податкові обов’язки та не приховував отримані доходи.
Окремо Верховний Суд відхилив посилання податкового органу на попередню судову практику щодо застосування РРО, зазначивши, що вона стосувалася інших способів оплати, зокрема еквайрингу та попередньої оплати, і не є релевантною до правовідносин, пов’язаних із післяплатою через небанківського надавача платіжних послуг.
Було підкреслено, що сформульовані висновки ґрунтуються на конкретних обставинах цієї справи: дистанційному продажі товарів через інтернет, доставці службою доставки, повній післяплаті та отриманні продавцем коштів виключно від небанківської фінансової установи. Ця постанова є важливим орієнтиром для правозастосовної практики у сфері електронної комерції та використання сучасних платіжних сервісів.
Висновок
Постанова Верховного Суду у справі № 520/27700/25 стала важливим орієнтиром для правозастосовної практики у сфері електронної комерції та використання небанківських платіжних сервісів. Суд підтвердив, що отримання продавцем коштів через небанківського надавача платіжних послуг у моделі післяплати саме по собі не свідчить про наявність розрахункової операції у розумінні Закону України «Про застосування РРО». При визначенні обов’язку застосування РРО вирішальне значення мають фактична модель розрахунків, роль фінансового посередника та момент виникнення розрахунку між продавцем і покупцем. Це рішення формує важливий правовий орієнтир для учасників платіжного ринку та закладає підґрунтя для формування сталої й послідовної судової практики.
Водночас остаточне врегулювання цього питання потребуватиме подальшого розвитку судової практики, а у разі виникнення різних підходів у касаційній інстанції — розгляду відповідних спорів Великою Палатою Верховного Суду з метою забезпечення єдності правозастосування.
