СУП в обличчях – Леонід Черепейнік, власник та СЕО компанії  «Вторма»
СУП в обличчях – Леонід Черепейнік, власник та СЕО компанії «Вторма»
08 січня 2020

Новим героєм проекту «СУП в обличчях» став власник та генеральний директор компанії «Вторма» Леонід Черепейнік. Компанія «Вторма» почала діяльність у 2003 році і сьогодні є однією з лідерів на ринку сортування та вторинної переробки в Україні. У 2019 компанія стала переможцем щорічної відзнаки «Премія СУП» у номінації «Соціальний проект року».

Чому вторинна переробка
З 15 років я пішов працювати, і заробляти на життя, не маючи на той момент вищої освіти, адже виріс у бідній багатодітній родині.
Я мріяв мати свій власний бізнес не просто для того, щоб заробити кошти, я хотів допомагати іншим, сиротам, вдовам та інвалідам. За покликом серця я почав займатися питанням вторинної переробки. За Броварами – містом, де я проживав від народження, є великий полігон з відходами. Коли я вперше побачив ці гори сміття і запитав, чи потрібна допомога, мені сказали «звичайно», адже значна частина на той час не підлягала переробці. За перші зароблені 200 дол я купив Pentium, аби дізнатися більше про відходи, і побачив, що в інших країнах вони переробляються. З того моменту я самостійно почав брати сировину на полігоні та безкоштовно пропонувати її тим виробникам, які вже пробували в Україні переробляти плівку.
Фактично у 2003 році я почав формувати ринок переробки стретч-плівки. Я шукав переробників у Києві, Борисполі, Кіровограді і безкоштовно привозив по 1-2 тонни вторсировини на їхні виробництва. Потім зрозумів, що папір, скло і метал можна продавати, адже на той час це був уже розвинений сегмент вторинної переробки.
Пізніше, я почав безкоштовно забирати відходи на підприємствах, які платили за вивіз сміття, сортувати їх в орендованому гаражі та привозити до переробників. Спочатку я робив це самостійно, з часом узяв кількох помічників, найняв водія. До речі, цей водій досі працює на виробництві, тепер уже на приймальному пункті вторинної сировини. 

За перший місяць роботи я заробив 1000 дол, за другий – вже 2 тисячі. Хоча розраховував, що я 3-4 місяці буду просто жити за мої збереження.


Про «роботу зі сміттям»
На момент появи підприємства, найважче було зберегти бізнес, коли обманювали виробники, партнери виводили клієнтську базу і т.д. А коли я тільки починав, моєю проблемою була нестача часу. Вдень мені доводилось ходити домовлятись, щоб отримати сировину, а ввечері – самостійно сортувати, адже не було обладнання. Я був змушений набивати біг-беги та перевозити їх громадським транспортом. А щоб не везти повітря, потрібно було руками утрамбувати та зменшувати їх об’ємі. Удома я закладав відсортовану вторсировину, аби зранку відвезти її переробнику та мати гроші на нові закупки.
Але й ці моменти були приємні, бо ще з першої зарплати я пообіцяв собі, що займатимусь благодійністю і мені було приємно, що мої кошти можуть бути в користь іншим.
Інший фактор – якщо ти хочеш цим займатись, маєш морально бути готовими до того, що ти сміттяр і займаєшся сортуванням сміття. Для багатьох це дискомфорт, не кожен може з цим миритися. Але коли я приходжу на виробництво чи філіал, я одягаю спецодяг, стаю поруч зі звичайними робітниками і навчаю їх сортувати. Для мене це не є чимось огидним, для мене це сировина, яка підлягає переробці.

Про кризу на українському ринку вторсировини
Сьогодні за рахунок того, що в Україну йде великий наплив імпортної сировини – близько 300 тонн сміття в день, українська вторсировина користується все меншим попитом. Навіть наші постійні партнери 50% самі завозять з-закордону, адже у мене собівартість дорожча, ніж в Європі. Там сировина погано сортована, але ціна нульова. Однак лише частина такої сировини сортується, а 20-30% йде на полігон – це близько 100 тонн на місяць, як півстадіону. Саме тому я наполягаю на введенні екологічного податку. Якщо інші країни хочуть звільнитися від свого сміття, в Україні переробники повинні заплатити при його розмитненні.
Відходи необхідно скорочувати, адже за 2-3 роки більшість полігонів уже буде заповнена. У тому ж Львові вже закрився полігон, і це спричинило великі проблеми. У мене там є філіал, але відсортоване там сміття я утилізувати не можу. Це коштує так дорого, що мені дешевше вивезти зі Львову сміття і утилізувати в Болгарії шляхом спалювання та вироблення теплової енергії.
Водночас, щотижня падають ціни на вироби з вторинної сировини через великий наплив первинної гранули – нафти. Це полімери, плівка, пластики. Нафта сьогодні падає в ціні на світовому ринку, адже все більше держав переходять на електромобілі. Мільярдні корпорації стали продавати менше палива і вимушені займатися збутом первинної гранули. Тож сьогодні собівартість первинної гранули впала на 50% і продовжує падати.

Якщо раніше компанія могла дозволити собі забирати роздільний збір безкоштовно, зараз ми отримуємо доплату. Однак забираючи роздільний збір, ми насправді отримуємо не вторинну сировину, а відходи, які підлягають детальнішому сортуванню. Нариклад, мікс паперу ми ділимо на 13 видів. Поки він буде поділений на яйцевий лоток, білий папір, білий і коричневий картон, його ніхто не купить. За незначні кошти ми забираємо вторинну сировину, з якої близько 30%  є «неліквідом», що здається на спалювання шляхом перолізу – тління, при якому виробляється нове дизпаливо.
Зараз «Вторма» має 8 філіалів по Україні. Ми планували відкривати філіали і в Запоріжжі, і в Харкові, і в інших містах, однак наразі відсутня рентабельність, що дозволяла б вкладати кошти у розвиток. Але це  тимчасово. Я точно знаю, що буде через півроку та через рік. У цьому наша перевага.


Перспективи бізнесу та галузі
У Польщі я маю невелику компанію, яка закуповує і перепродає сміття. Коли ціни падають в цій компанії, я чітко знаю, що буде через два тижні тут. Тож коли іде зниження цін на ринку вторсировину, то найперші, хто знижує ціни в Україні – це компанія «Вторма». Навіть наш відділ продажу говорить, що конкуренти телефонують і уточнюють, які в нас ціни будуть на тиждень. Інші компанії на ринку підлаштовуються під ціни, які ми встановлюємо на ринку.

Більше того, сьогодні є можливість побачити, що буде через 10-15 років в Україні, якщо подивитися, які бізнеси розвиваються в Америці, країнах Європи та Китаї. Все, що ми сьогодні використовуємо, використовували десятиліття назад в Америці.
І коли я вивчав тему вторинної сировини в розвинених країнах, то зрозумів, що проблема, куди діти сміття все одно постане.
Ми прийдемо до того, що ця галузь в Україні буде і далі розвиватися, ми не зможемо не пити воду, тара та упаковка була, є і буде. Але ринок буде розвиватися таким чином, що ті, у кого утворюються власні відходи, будуть віддавати їх безкоштовно, а ті, хто випускає свою тару й упаковку, змушені будуть доплачувати згідно з Законом №2207/1, нещодавно прийнятим у першому читанні. В документі конкретизуються принципи збору відходів, утилізації та відповідальності виробників тари та упаковки, що стане суттєвою фінансовою підтримкою компаніям зі збору і переробки вторинної сировини.

Проекти, якими варто пишатися
Аби привчати молодь до екологічної культури та сортування відходів, ми провели навчання у всіх школах міста Бровари. Я взяв у штат на 2 роки досвідченого вчителя, і ми розробили унікальні навчальні програми для дітей з 1 по 4, з 5 по 7, і з 8 по 11 клас про сортування відходів. У кожній школі ми поставили контейнери роздільного збору. А на 2020 рік я планую лекції у дитсадках. Вони відбуватимуться у вигляді ігор: діти вчитимуться сортувати за справжні призи.
Ми працюємо з екологічними проектами не лише у Броварах. У Миколаєві до нас звернулася спілка, яка об’єднала 35 шкіл Миколаєва. Разом ми організували проект зі збору паперу, а згодом – каштанів, які потім відправляли у Європу для виробництва ліків.
Також ми купували у волонтерських асоціацій кришечки, які ті збирали по всій Україні, і натомість перераховували їм кошти для протезів воїнам АТО.


Про напрямок аутсорс
Ми активно розвиваємо цей напрямок. У багатьох компаній є центральні розподільчі центри, куди все звозиться і де формуються заявки на кожен магазин. Там, зазвичай, скупчується велика кількість відходів. Якщо компанії не хочуть займатися питанням відходів, ми встановлюємо власне обладнання, надаємо своїх людей, які збирають на території підприємства сміття, розділяють картон, плівку і пакетують його на маленьких пресах. Пресування вторсировини на місці дозволяє забирати в одну машину замість 800 кг вторсировини з заводу – 5 тонн. Ми перевозимо відходи на наш центральний склад, де відбувається детальніше сортування.
Люди, які збирають та пресують сировину на підприємствах числяться в нашому штаті. Ми платимо за них податки, навчаємо правилам техніки безпеки. За такою моделлю ми працюємо у 6 підприємствах. Деяким компаніям ми надаємо тільки наше обладнання.
Коли ціна не має значення – нас просять забезпечити як обладнання, так і персонал.

Як мотивувати людей працювати з відходами
Тяжко. Люди – найбільша складність, адже не кожен хоче працювати зі сміттям. Я шукаю водія, який має поїхати позбирати роздільний збір, в якому трапляються не тільки ПЕТпляшка і макулатура, а може бути що-завгодно. Взагалі найдорожче у нашому бізнесі – це логістика та ручне сортування.
Наразі плинність персоналу складає відсотків 10. До цього у нас були менші зарплати, і проблеми з постійною плинністю 20-25%. При цьому, у всього персоналу є оплачувані лікарняні та відпустки. У нас є служби з охорони праці, працівники складають екзамени. Ми витрачаємо близько 500 тис грн в рік на служби з охорони праці та навчання співробітників.


Про плани масштабування бізнесу
Коли до мене на виробництво приїжджають іноземці та бачать, наскільки ретельно ми сортуємо всі види пластику і плівки, то запрошують мене, щоб я їх навчив.
Проблема в тому, що однорідні відходи вони переробляють самі, а несортовані не можуть якісно відсортувати – їм легше безкоштовно віддати або навіть доплатити. Тож, наприклад, відсортовану плівку я вже продаю закордон.
Для тих відходів, які на сьогодні в Україні не переробляються, я також шукаю ринок збуту. Так, списаний архів папір ми забираємо і веземо у Нідерланди, де з нього роблять новий. Сьогодні ми працюємо з Іспанією, Македонією, Азербайджаном, Туреччиною і тільки почали розширювати свою діяльність.
На жаль, в Україні нема державних програм з переробки, хоча вони повинні бути. Наприклад, якщо я в Польщі сьогодні відкриватиму підприємство із сортування і переробки сміття, то можна взяти в розстрочку 1 млн євро і через три роки отримати 50% компенсації від держави. Сьогодні я можу купити обладнання, взяти технології у Китаю, де переробляється все, але для цього потрібні значні кошти. Вони можуть з’явитися за рахунок доплати від виробників тари й упаковки.

Про роль власника та СЕО
Зараз я є директором підприємства, яке побудував з нуля. Однак якщо я завтра відкрию мережу заправок або ресторан, то звісно найму досвідченого фахівця у ресторанному бізнесі.
Бізнес залежить не від власника, а від керівника. Оскільки я в даному випадку пройшов шлях від сортувальника, менеджера, продавця, перемовника до власника підприємства, то маю аналітичне бачення перспектив для розвитку бізнесу. Якщо я знайду фахівця краще за себе і він буде коштувати мені дешевше, ніж я сам – найму його і займусь новими ідеями.



Як змотивувати український бізнес бути еко-відповідальним
Коли постане питання, що підприємствам не буде куди вивезти відходи або це буде коштувати у 5 разів дорожче, ніж зараз, питання вирішиться. Тож я вважаю, що вивіз на полігон має коштувати як в Європі. Тоді фінансисти в компаніях скажуть, що дешевше розділяти відходи або безкоштовно віддавати їх компанії «Вторма».
Але вже сьогодні я бачу зміни у мисленні людей. Я не очікував, що наш бізнес стане переможцем «Премії СУП». Ще кілька років назад, коли я виступав на публічних заходах, мені казали, що я лобіюю чиїсь інтереси. Зараз, коли нас підтримали учасники СУП та професійне журі, я розумію, що все більше людей думають про екологію.
Стає очевидним: ще рік-три відсутності нормального сортування і законодавства про поводження з відходами в Україні, і наш бізнес буде змушений складувати сміття або у себе на виробництві або удома. Сьогодні полігони вже заповнені на 90%.
Ми маємо прийти до розуміння, що підприємства та мережі супермаркетів повинні безкоштовно віддавати відходи, а виробники тари й упаковки – доплачувати за переробку та утилізацію. Вони мають організувати роздільний збір самостійно, як це працює у Європі, або ж заплатити компанії-утилізатору, яка буде здійснювати послугу зі збору, сортування і переробки упаковки, яку вони випустили на прилавки разом з продуктом.

Про СУП
Для себе я зрозумів, що спільно в рази легше боротися у випадку неправомірних дій з боку правоохоронних органів чи рейдерських захоплень. Крім того, звернення до органів влади від імені СУП мають набагато більшу вагу. Тільки об’єднавшись ми зможемо більше впливати на політику, законотворчість, яка буде стимулювати бізнес, що потребує підтримки. Це найкращий спосіб вимагати рівні та чесні умови для розвитку підприємництва.
 

Ще новини