Чи може український бізнес розраховувати на компенсацію збитків, завданих війною? Які механізми вже працюють на міжнародному рівні? І що потрібно робити компаніям сьогодні, щоб у майбутньому отримати відшкодування?
Саме ці питання стали центральними під час публічної дискусії «Санкції, активи, репарації: компенсаційний механізм для України і роль бізнесу», що об’єднала представників бізнесу та експертів у сфері міжнародного права. Спікерами заходу виступили Катерина Глазкова, виконавча директорка Спілки українських підприємців (СУП), та Микола Юрлов, радник Департаменту міжнародного права та міжнародно-правової протидії агресії. Модерував дискусію Джустін Есіобу, третій секретар Департаменту міжнародного права та міжнародно-правової протидії агресії.
Триступенева архітектура компенсацій
Під час виступу Микола Юрлов детально розповів про створення міжнародного компенсаційного механізму для України — одного з наймасштабніших міжнародно-правових інструментів, покликаних забезпечити відшкодування збитків, завданих російською агресією.
Україна разом із міжнародними партнерами розпочала роботу над створенням окремої системи компенсацій. Одним із ключових досягнень стала резолюція Генеральної Асамблеї ООН, яка підтвердила відповідальність рф за шкоду, завдану Україні, та підтримала створення міжнародного механізму репарацій.
Сьогодні ця система формується за трирівневою моделлю:
- Міжнародний реєстр збитків (RD4U), куди подаються заяви про завдану шкоду;
- Компенсаційна комісія, яка в майбутньому розглядатиме заяви по суті;
- Компенсаційний фонд, з якого здійснюватимуться виплати.
Особливу увагу під час дискусії приділили можливостям для бізнесу. Представники компаній дізналися, які категорії збитків вже можуть бути внесені до міжнародного реєстру, які документи необхідно збирати та як правильно фіксувати втрати.
Серед категорій, що безпосередньо стосуються бізнесу:
- пошкодження або знищення майна;
- втрата контролю над активами на тимчасово окупованих територіях;
- витрати на релокацію підприємств;
- втрачений дохід та прибуток внаслідок російської агресії;
- інші економічні збитки, спричинені війною.
Наразі реєстр опрацював уже близько 45 тисяч заяв із понад 150 тисяч поданих.
Окремо наголошувалося, що вже сьогодні підприємствам важливо системно документувати всі втрати та збирати підтверджуючі документи, адже саме це стане основою для майбутніх компенсаційних вимог.
Масштаби руйнувань бізнесу
За даними СУП, щонайменше 11 компаній-учасниць Спілки повністю втратили свої виробничі потужності через російську агресію.
Втім, якщо говорити про весь український бізнес, то сьогодні майже не залишилося компаній, яких війна оминула повністю. Пошкоджені склади, виробництва, офіси, торговельні площі, логістичні центри та інша інфраструктура — це реальність для тисяч підприємств по всій країні.
«Я думаю, що сьогодні вже майже немає компанії, яка б не зазнала тих чи інших втрат. Кожен обстріл міст, кожна атака на інфраструктуру створює нові потенційні підстави для подання заяв до реєстру збитків», — зазначила Катерина Глазкова.
Історичний досвід та юридичний прорив: 19 ратифікацій до старту
Модератор зустрічі Джустін Есіобу наголосив, що архітектура українського компенсаційного механізму не вигадувалася з нуля. Розробники спиралися на масштабний світовий досвід — зокрема на роботу Компенсаційної комісії ООН, яка успішно розглядала заяви постраждалих від агресії Іраку проти Кувейту.
У грудні 2024 року була підписана Конвенція про створення Міжнародної компенсаційної комісії для України. Конвенцію підписали 38 держав та ЄС. Для набуття чинності потрібно 25 ратифікацій. Після досягнення цього порогу через 3 місяці Комісія офіційно почне роботу.
У майбутньому Компенсаційна комісія:
- розглядатиме заяви по суті;
- визначатиме розмір компенсації;
- ухвалюватиме рішення щодо виплат.
Головне завдання бізнесу — збирати докази
Микола Юрлов пояснив, що для подання заяви не існує одного універсального документа, який би підтверджував причинно-наслідковий зв’язок між російською агресією та завданою шкодою. Для формування доказової бази можуть використовуватися:
- акти огляду місця події;
- документи Національної поліції;
- матеріали СБУ;
- висновки експертів;
- фото- та відеофіксація;
- повідомлення засобів масової інформації;
- документи місцевих органів влади;
- внутрішні акти підприємств;
- результати інвентаризації пошкодженого майна;
- документи щодо оцінки збитків.
«Немає одного головного документа. Завдання бізнесу — зібрати максимально повний пакет доказів, який підтверджує сам факт збитків і зв’язок цих збитків із російською агресією», — наголосив експерт.
Як співвідноситимуться виплати з Гааги та наша національна програма «єВідновлення»?
Конвенція категорично виключає подвійну компенсацію (double recovery) за один і той самий об’єкт. Якщо підприємець чи громадянин уже отримав, наприклад, житловий сертифікат чи кошти на ремонт від держави, інформація про це автоматично підтягнеться до Міжнародного реєстру збитків через інтеграцію баз даних. Рада Реєстру вже підписала відповідні меморандуми з українськими цифровими відомствами.
Але це НЕ взаємовиключні історії. Якщо державна програма “єВідновлення” покрила лише умовні 10% від реальних збитків, заявник має повне право вимагати решту 90% у Міжнародної комісії. Гаага побачить виплату від держави, вирахує її і виплатить різницю. Якщо ж держава компенсувала збитки повністю, то право регресного позову до рф у Міжнародній комісії переходить уже до самої держави Україна.
